Коли в середині XIV століття розпалося знекровлене виснажливою боротьбою з іноземними загарбниками і знесилене внутрішніми чварами Галицько-Волинське князівство, Белзьку землю, на території якої знаходився Сокаль, захоплюють литовці, потім угорські феодали, а згодом вона переходить у власність мазовецьких князів.
Приблизно 1396 року литовський князь Ягайло, котрий став польським королем, дарує Белзьку землю, до якої входили буський, любачівський, городельський та інші повіти, своїй сестрі Олександрі, котра вийшла заміж за мазовецького князя Зимовита. Згодом цей же Зимовит, який називав себе в своїх грамотах князем мазовецьким і принцом руським, підкреслюючи тим, що посідає наші землі, видає привілей, у котрому згадує Сокаль. У ньому записано, що 15 серпня 1411 року Зимовит, князь мазовецький, дає Миколі Шерерові війтівство в Буську на праві магдебурзькім. З дня видання цього привілею й починали літочислення Сокаля.
Та нині маємо документ, що вносить до віку міста значну поправку. Він датований 1377 роком і вміщений у книзі «Zbior dokumentow Malopolskich» (Wroclaw-Warszawa-Krakow, 1969, Cz. 4, 5,. 192-193). У ньому йдеться, що в IV столітті князь Владислав Опольський, який був васалом угорського короля Людовика на наших землях, заклав у м. Белзі склад солі для купців з Литви. Далі в цьому документі згадуються міста Сокаль, Грубешів, Красностав, Городло. Отож Сокаль постаршав на 34 роки і невдовзі йому виповниться 625 літ від часу найдавнішої про нього історичної згадки.
Попри це маємо підстави вважати, що місто було засноване набагато раніше. Ще в 1584 році один з найвидатніших польсько-українських поетів пізнього Ренесансу Севастян Кленович у своєму знаменитому творі «Роксоланія» писав:
Слід тут згадати і Сокаль старовинний, його древню славу.
Хоч не достойний того через поразку сумну…
Про «поразку сумну» піде мова згодом. Але чи не найцікавішим у наведених рядках є те, що Севастян Кленович називає місто старовинним. Це ще раз підтверджує думку деяких дослідників, зокрема Юрія Кругляка, що Сокаль заснований у добу Київської Русі, але не пізніше XII-XIII століть.
Польський науковець А. Яначек вважає, що «метрика» Сокаля сягає XI віку. Коли б місто виникло в 1377 чи 1411 роках, то навряд чи б Севастян Кленович у 1584-ому писав про нього, що воно старовинне і має «древню славу»?
Можливо, що витоки тієї слави Сокаля починаються з XI століття, коли Ярослав Мудрий відібрав у поляків Белз, який вони захопили 1018 року, а Мстислав Володимирович повернув забрані ними сусідні «червенські городи». Але найімовірніше, що ця слава могла найбільш яскраво заясніти в добу Галицько-Волинського князівства.
Оскільки літочислення населених пунктів прийнято починати з найдавнішої документальної згадки про них — маємо щодо нашого міста орієнтуватися на 1377 рік. Адже цим роком датується й друга відомість про місто. З неї довідуємося, що в 1377-ому через Сокаль уже пролягала дорога до Порицька й Горохова, котрою в ці волинські міста доставляли з Белза сіль. Але не варто втрачати надії, що колись, можливо, все-таки пощастить знайти джерело, яке кине хоч промінчик світла на «древню славу» Сокаля, про котру нагадує Севастян Кленович у своїй «Роксоланії».
Головна 
