Дорогі мої друзі, близькі і рідні Сокальщини! 24 серпня 2008 року ми, як і весь український народ святкуємо 17-ту річницю незалежності України! Я радий, що маю можливість у черговий раз щиро привітати своїх краян із цим знаменним святом!

 

 

 

Ні для кого не секрет, що День незалежності Україна святкує не просто так: багато поколінь наших дідів, прадідів виборювали право на самореалізацію України своїми руками. Але їм завжди заважали загарбники, експлуататори, гнобителі народу нашої Вітчизни. Сьогодні нам випала честь святкувати День незалежності України, про який мріяли наші пращури. Сьогодні ми з гордістю піднявши голови і не встидаючись кажемо: ми - українці.

Тож вітаю усіх Сокальчан і щиро бажаю, щоб ніколи не згасло полум`я наших ідей, нехай завжди з нами буде віра, надія, любов до рідної Вітчизни, до нас самих, до наших друзів, близьких і рідних. Нехай не забудуться ніколи слова великого Шевченка. Слухайте німця, читайте й научайтесь, та залишайтесь собою, і знайте про себе і дідів своїх. Хто не знає Батьківщини - не знає матері-землі. Той бездомний. А ніщо так не укріплює свідомість Людини, як своє власне - житло, рідний дім, своя держава ім’я якій Україна! Сьогодні ми з вами щасливі, бо вибороли таке право, але не забуваймо ніколи, що і надалі кожен з нас мусить дбати про майбутнє, думати про сьогодення, не забувати минуле, та аналізуючи всі дані робити висновки. Робити висновки, і діяти - на благо українського народу. Щоб зробити краще ніж було, краще ніж є. Щоб горде та амбітне ім`я українця поширювалось у цілому світі, і в устах кожного громадянина України від серця до серця, від свідомості до свідомості. Тому для кожного з нас День незалежності України, це свято - особливе.

 Як Україна стала незалежною, та отримала виборене право бути тією країною якою вона має право бути – так став можливим і наш з вами розвиток у славу України, і словом, і ділом ми будемо робити все, що залежить від нас щоб наша слава була доброю та знаменною, бо слава й пошана кожного за вас, кожного з нас - це слава України.