Теодозій Савка народився 29 травня 1903 року в селі Річиця на Угнівщині тодішнього Рава-Руського повіту в заможній багатодітній селянській сім'ї. Тепер територія, на якій розташоване село Річиця, знаходиться в складі Польщі.
Ім'я Теодозій—це складне слово старогрецького походження і перекладається українською мовою як Богдан (Теос в перекладі з грецької мови відповідає нашому Бог, а доз — це корінь грецького слова, яке відповідає нашому слову даний). Савка був охрещений одним іменем —Теодозієм, а не двома, як дехто вважає. Ім'я Теодозій фігурує у всіх його документах, але родичі і близькі йому люди, перекладаючи ім'я українською мовою, називали його Богданом. В зверненні до нього використовували ім'я Богдан не тільки в розмовній мові, а навіть у листуванні.
За походженням сім'я доктора Савки українська, але в їх корінні були німецькі і польські відгалуження. Його бабуся по батьківській лінії походила з німецького роду Тепфер, а бабуся по материнській лінії Марцеля — з польського шляхетського роду Закревських. Вона була акушеркою. Вийшла заміж за угнівчанина, українця Костянтина Нестеровича. В цього подружжя народилась мати Т. Савки — Анна Нестерович. Дідусі його як по батьківській, так і материнській лінії походили з українського роду.
Батько д-ра Богдана (Теодозія) — Теофіль Савка вчився в гімназії, але закінчив тільки 4 класи, бо після смерті батька мати доручила йому вести домашнє господарство.
Володіючи великим маєтком та маючи незакінчену середню освіту, Теофіль господарював значно краще від односельців. Збудував муровану хату і покрив її оцинкованою бляхою, звів інші добротні господарські споруди і придбав новітній, як на той час, сільськогосподарський інвентар. Докупив багато ґрунту і став взірцевим господарем.
В його сім'ї народилось одинадцятеро дітей. Правда, четверо із них померло в ранньому дитинстві, а вижило семеро. Це п'ять дочок: Анна, Меланія, Євгенія, Марія і Надія та два сини - Теодозій (Богдан) і Михайло.
Батько цінив освіту, тому посилав своїх дітей до гімназії. Із письмових спогадів Євгенії Дуди, старшої сестри Богдана Савки, дізнаємось, що вони, діти, вміли виконувати всю сільськогосподарську роботу і під час вакацій активно допомагали батькам. Працювали не з примусу, а усвідомлювали потребу цієї допомоги, хоч вважали себе інтелігентами.
Син Богдан (Теодозій), про котрого властиво ведеться мова, після закінчення сільської школи вчився в Сокальській гімназії, а мешкав на приватній квартирі в Івана Небожука. Після здачі матури (випускних екзаменів) навчався в Кракові на медичному факультеті Ягеллонського університету. Тут він брав активну участь у культурно-громадському житті української студентської громади. По закінченні університету його, як молодого лікаря, згідно з тодішніми законами призвали до польського війська на кількамісячний вишкіл, після закінчення якого присвоїли офіцерське звання і зарахували у резерв.
Після цього у 1929р. він відкриває у містечку Кристинополі (Червоноград) приватну лікарську практику. Перші роки перебування в Кристинополі проживав і працював в орендованих приміщеннях. Перше приміщення орендував у жида Шейваха. Це приблизно на стику теперішніх вулиць Б. Хмельницького та І. Франка. Друге приміщення винаймав у п. Блоцького, який працював у тодішній податковій інспекції, а його дружина вчителювала в приміському селі Новий Двір. На місці цієї хати тепер стоїть будинок міліції. Третє приміщення орендував у старшого за віком вчителя-пенсіонера Занька. Його хата стояла за сквериком навпроти будинку, в якому зараз розміщуються суд і прокуратура. Згодом, ще за Польщі, він придбав у Кристинополі мурований одноповерховий будинок. До цього в ньому почергово розміщались: офіс установи, що займалася регулюванням рік Бугу і Соколії, а пізніше при війті: Жеглніі – офіс Кристинопільської гміни. За радянських часів у ньому знаходився міський медвитверезник.
Хоч Савка прибув до Кристинополя ще молодим лікарем, але з прекрасною теоретичною підготовкою і любов'ю до обраної професії. Звістка про висококваліфікованого лікаря швидко розійшлась по околиці. До нього на прийом масово пішли хворі. А він, не рахуючись з часом, приймав усіх. Приймав вдень і, навіть, вночі. До нього і серед ночі приїжджали родичі нетранспортабельних важкохворих і він, незважаючи на час і погоду, нікому не відмовляв, а вдягався, брав саквояж з медичними інструментами і ліками та їхньою фірою їхав рятувати хворого. Лікував всі захворювання, навіть робив, якщо дозволяли умови, операції.
Про високу кваліфікацію доктора Савки свідчить такий випадок: молода жінка після пологів стала погано себе почувати — втрачала силу і кашляла. Звернулась до лікаря у містечко Варяж, бо він мав рентгенівський апарат. Оглянувши хвору, лікар дав заключення, що в неї складна форма туберкульозу, на легенях є три невеликі каверни. Призначив хворій ліки і заборонив їй брати на руки дитину. Це дуже пригнітило хвору. Всю ніч вона не спала і просила чоловіка завезти її до іншого лікаря. Наступного дня чоловік завіз її до лікаря Савки. Савка не мав рентгенапарату. Він прослуховував хвору дерев'яною трубкою, при цьому підозріло поглядав, на опис рентгеноскопії. Тоді запитав: "Під час рентгенівського просвічування Ви були в сорочці?" Хвора ствердно відповіла. Оглянувши сорочку, заявив: "У Вас є туберкульоз, але не складної форми. Каверн на легенях нема. Те, що мій колега прийняв за каверни, то була тінь від ґудзиків на Вашій сорочці". Дав новий рецепт. Дозволив матері брати на руки дитину, тільки порадив відлучити дитину від грудей. Виконуючи поради лікаря, хвора видужала. Народила ще двоє дітей. Важко працювала. Померла у 77-річному віці і то не від туберкульозу. Я особисто це стверджую, бо цією хворою була моя мама.
Доктор Савка кожного тижня присвячував один день для безкоштовного лікарського прийому бідних людей. Про нього мешканці нашого терену говорили, що цей лікар посланий Богом.
Він брав активну участь у громадсько-культурному житті міста. Як авторитетного та ініціативного громадянина і патріота українська громада містечка Кристинополя і приміського села Новий Двір обрала його головою читальні "Просвіта".
Читальня не мала свого власного будинку, а свої заходи проводила від часу заснування в будинку отців Василіян, який знаходився у цьому місці, де зараз розташована автостоянка, навпроти церкви Святого Володимира, з протилежного боку вул. ім. Б. Хмельницького.
Головна 
